Від козацького зимівника

Що означає дата 1737

1737 рік — прийнята історична точка відліку Карнаухівки. Її наводять і міська рада, і Енциклопедія Сучасної України. У місцевій традиції заснування пов’язане із Семеном Карнаухом. Водночас коротка довідка про заснування не дає підстав відновити точний день появи першої оселі або її вигляд.

Початком був зимівник — осередок господарського життя. За міською довідкою, кілька родин працювали тут і постачали продукти січовим козакам. Отже, рання Карнаухівка постає передусім місцем праці та осілого життя.

Джерела: Кам’янська міська рада · Н. Іванюженко

Ім’я, яке залишилося на мапі

Пояснення назви веде до козака Карнауха. ЕСУ називає його курінним отаманом, а міська рада говорить про козацьке прізвисько. Перекази пояснюють його пошкодженим вухом: одні згадують бій, інші — обмороження. Це варіанти усної історії, а не підтверджений життєпис людини.

Найважливіше в цих оповідях — збережене ім’я. Воно перейшло до назви поселення й стало впізнаваним місцевим символом. Пам’ятний знак нагадує про засновника, але не доводить подробиць легенди.

Джерела: Кам’янська міська рада · Н. Іванюженко · Кам’янська міська бібліотека · Анастасія Бессажна, МІС

У межах Кодацької паланки

Карнаухівка входила до Кодацької паланки Війська Запорозького Низового. Паланка була територіальною одиницею Запорожжя; згадка про неї допомагає зрозуміти, до якого історичного простору належав зимівник.

Землеробство, утримання худоби, рибальство та промисли формували заняття жителів. Дніпро був поруч із господарством щодня. Сучасний краєвид допомагає відчути цей зв’язок, хоча берег, забудова й способи праці за століття змінилися.

Джерела: Н. Іванюженко

Чому в історії церкви три дати

У джерелах про першу Варваринську церкву зустрічаються 1773, 1774 та 1775 роки. ЕСУ пов’язує спорудження дерев’яного храму з 1773 роком і Петром Калнишевським. Вікіпедія називає 1774 рік будівництва та 29 березня 1775 року освячення; історична публікація МІС також вказує на освячення 1775-го.

Заснування, будівництво й освячення могли бути різними етапами, проте самими розбіжностями цього не довести. Тому для загальної хроніки використовуємо визначення «1770-ті роки», а точні датування залишаємо з посиланнями на джерела.

Переказ про порятунок від епідемії та обітницю громаді святої Варвари належить до місцевої релігійної пам’яті. Його варто читати як свідчення того, як жителі пояснювали минуле, не підмінюючи ним документальну історію.

Джерела: Н. Іванюженко · Карнаухівка · МІС · Кам’янська міська бібліотека

Після Січі: господарство й нові покоління

Ліквідація Запорозької Січі у 1775 році змінила політичний устрій краю. Для Карнаухівки міська історична довідка відзначає подальше інтенсивне заселення. Вона ж стверджує, що нащадки козаків зберігали вольності й селище не знало панщини.

У XIX столітті це вже значне поселення. На 1859 рік довідкові матеріали наводять 104 двори, 1 013 мешканців, церкву та поштову станцію. На 1886-й — 210 дворів і 1 393 мешканці; перепис 1897-го зафіксував 2 226 людей. Кожен показник стосується свого року, а разом вони показують, як колишній зимівник перетворювався на велике село.

Джерела: Кам’янська міська рада · Карнаухівка

Від сільського господарства до промислових міст

У XX столітті господарські зв’язки Карнаухівки вийшли далеко за межі сільських дворів. ЕСУ в редакції 2012 року описує працю жителів на підприємствах Дніпродзержинська й Дніпропетровська та на залізниці; згадує також піщаний кар’єр. Це зріз зайнятості свого часу, а не перелік діючих роботодавців сьогодні.

Змінювалася й чисельність населення: енциклопедія наводить близько 7,6 тисячі жителів у 1959 році, 8,5 тисячі у 1970-му та 8,2 тисячі у 1979-му. Перепис 2001 року зафіксував 6 468 осіб. Ці датовані показники дозволяють простежити розвиток селища після війни.

Джерела: Н. Іванюженко

Що можна додати до цієї історії

Окремо існує переказ про можливий приїзд Тараса Шевченка. У перевіреній для цього матеріалу добірці немає достатнього документального підтвердження такої події. Пам’ятник поетові сам собою не є доказом його перебування у селищі.

Найцінніші доповнення до ранньої історії — документи з датою та походженням: записи про родину, земельні папери, давні плани, підписані фотографії. Для усного спогаду важливо знати ім’я оповідача і час запису. Так особиста пам’ять може стати джерелом, яке інші зможуть перевірити.

Джерела: Карнаухівка · Анастасія Бессажна, МІС